Мистецтво створення живих огорож

Ландшафтний дизайн змінюється відповідно до вимог часу. Після тривалого забуття знову набувають актуальності «живі огорожі», які створюють куточок затишку в міському просторі. Завдяки накопиченню світового досвіду та проведенню нескінченних експериментів, ландшафтним дизайнерам вдалося сягнути високого рівня у створенні «зелених стін». В сучасному середовищі «живі огорожі» створюють ефект грайливості та модерну, оскільки вони спритно змінюють колір та форму, розкриваючи головну особливість структури всієї композиції.

 

Зміст цієї статті покликаний надихнути фахівців ландшафтного дизайну до застосування даного способу озеленення периметру земельних ділянок. Саме тому, ми наведемо найбільш вдалі прийоми в області «зелених огорож».

Унікальності та новизни Вашого саду можна досягнути, висаджуючи зелені стіни на різній відстані одне від одного. Такий прийом створює шаровість саду.

 

Останнім часом все більше популярними стають сади, які не вимагають до себе надмірної уваги та догляду. Тому, при виборі виду рослин прицільну увагу необхідно приділяти особливостям їх росту, форми та кольору.

 

Практичним варіантом живої огорожі з функцією природних парканів є зелені екрани-панелі. Секція даної панелі підготовлена заздалегідь та складається з металевої сітки високої щільності, витких рослин та кореневої системи з комом землі.  Дану конструкцію можна вільно придбати та за декілька годин з легкістю встановити у визначеному місці.

Завдяки поєднанню у собі безпеки та естетики такий вид живої огорожі чудово підійде не лише для оформлення вишуканих садів, але й для територій дитячих садочків, шкіл, вищих навчальних закладів, лікувальних установ. Зелені екрани неможливо розфарбувати або нанести графіті, що ефективно вбереже від випадкових написів і малюнків.

Придбавши та встановивши необхідну кількість секцій, міцна та вічнозелена панельна огорожа милуватиме своїм виглядом у будь-яку пору року.   

 

Ще один тип живого паркану – шпалерна огорожа, яка з легкістю врятує власників від негативного впливу факторів зовнішнього середовища (пилу, шуму, сонця). В основі огорожі – шпалерні дерева, які формуються наступним чином: гілки молодого саджанця фіксують до залізної чи дерев’яної конструкції, в результаті чого ріст гілля відбувається у певній площині. Форма каркасу може бути різною – віялоподібна, горизонтальна, комірчаста. Періодично молоді пагони, що виходять за встановлені межі, видаляють або підв’язують. З часом каркас видаляють, залишаючи дерева зі сформованими густими плоскими кронами розміром 15-20 см. Створена таким чином жива огорожа не займає багато місця, що ідеально підходить для вузьких прямокутних ділянок.

 

Стосовно більш традиційних видів зелених огорож, то живопліт із хвойних рослин має досить високу щільність, що створює додатковий захист території від пилу, шуму, зацікавлених поглядів. Крім цього, немає потреби щороку восени прибирати опале листя. З іншого боку, до недоліків такої огорожі відносять повільний ріст, чутливість до дії весняних сонячних променів (у деяких видів) та порівняно високу вартість. Особливостями догляду за таким видом огорожі є необхідність накриття рослин навесні, систематичне підстригання, своєчасне видалення сухих гілок. При виборі рослин для створення хвойної огорожі перевагу віддають тису, туї, самшиту, ялівцю, кипарисовику, різним видам ялини.

 

Якщо ж бажаєте, щоб огорожа змінювала свій колір протягом року, то необхідно звернути увагу на листяні рослини – бук, граб, кизильник, бирючина звичайна, японська айва (хеномелес), дерен білий, глід, барбарис. Перевагами такої стіни вважається швидкий ріст, невисока вартість, простота посадки та догляду. Окремою перевагою дерену білого є мальовниче забарвлення гілок (червоного або буро-червоного кольору), які особливо добре видно здалеку в осінньо-зимову пору року, а наявність колючої структури барбарису та глоду стане додатковим захистом від проникнення на ділянку зловмисників та бродячих тварин.

Поряд з цим, власникам живоплоту з листяних рослин доведеться щороку прибирати опале листя, обрізати старе гілля, а також поновлювати оголені ділянки новими саджанцями.

 

Справжніми шедеврами живих огорож найкращих ландшафтних дизайнерів світу можна помилуватися, відвідавши знаменитий «Затонулий сад» – лондонський Парк Бар’єру Темзи (Thames Barrier Park). Застосувавши у роботі техніку паралельного розміщення огорож з котівника Фасена, тисів, бирючини, лаванди вузьколистої та перовськії лебедолистної, вдалося створити гармонійний ефект рухливого моря.

Неординарність ідей, комбінації з багатошарових огорож та природність композицій принесли знаменитість голландському дизайнеру Піту Удольфу (Piet Oudolf). Роботи майстра несуть відчуття витонченості та простоти саду, що досягається вишуканим поєднанням різних типів рослин та статичної архітектури стін.

А незвичні зигзагоподібні форми зелених огорож – фірмова візитівка ландшафтних дизайнерів Віртс.